Поможи мені, о небо,
Я усе ще сумніваюсь,
І зникаю, бо так треба,
Хай закінчується мука.
Все доходить свого краю,
Лише біль собі шукаю.
Що робити- я не знаю,
Та і рішення не маю.
Бо ніхто не має сили
Править муками своїми,
Все зроблю, що лихо скаже,
Бо навколо небезпека.
Все міркую я ночами,
Скільки ще мені терпіти.
Знов гукаю свою долю,
Що робити, ким я буду?
Мій обман душа відкриє,
Погляд, голос, може й мова.
Бо брехати не умію,
І нікуди не сховаюсь.
Ти велів мені мовчати,
Не кажу слова відверті.
Що мені тепер робити?
Падаю в обійми смерті.
Не звертаючи ніколи,
Я вперед завжди ступаю.
Кажучи хоробро долі,
Не хвилюйся, почекаю.
Та чи є ще хтось у світі,
Хто також не має долі?
Краще вам цього не знати,
Зглянься, небо! Будь ласкавим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714349
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.01.2017
автор: Т.Щирий