Тихо так на зорі. А ні жесту, ні звуку.
Не проснулись думки, не зійшлись в голові.
Механічно до ручки простягую руку -
Слів бутони розкриють пелю́стки свої!
Ще нічого, здавалось, нема для натхнення –
Тільки промінь лукавий ковзнув по очах,
Тільки трепетний ранок, як благословення
Дня ікону тримає у білих руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714433
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2017
автор: Ніна Третяк