Втікаю від усіх «вітаю»,
А як від себе утекти?
І маю те уже, що маю –
Спалила молодість мости.
І зрілість кидає в багаття
Вдяганку проминулих літ –
Приношене барвисте плаття,
Що розсипало срібний сміх.
Ах, повернути, зачерпнути
Тих добрих днів роси-води,
І просто жити, просто бути,
Ступивши в сходжені сліди!
З цим розумом і тим здоров’ям,
Що розтрусилось на смішки,
Спурхнувши з рідного гніздов’я
На невідомості стежки…
Ніщо не зміниться, я знаю.
Свій хрест потрібно донести.
Втікаю від усіх « вітаю»,
А як від себе утекти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714435
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2017
автор: Ніна Третяк