Батьки купили синові машину.
Права, істотно, також докупили.
Гігантським змієм зашипіли шини.
Машина стиснулась уполовину.
Смутить коштовна, в квітах, домовина.
Кричати й плакати немає сили.
Був красень син – і враз не стало сина.
Звалилось горе, як з гори лавина.
Мов ріки, все біжать кудись машини
як по міських, так по сільських просторах.
Зливаються ж у всепланетне море.
Така, напевне, з космосу картина.
Морів же не буває, щоб без горя.
Одначе в чому ті машини винні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714504
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Анатолій Загравенко