Відчуття, що ви тут не зростали,
Що в країні ви - погані приймаки,
Дісталися високих п'єдесталів
І рвете країну на шматки.
Ні, не вас родила Україна,
З молоком її не всмоктували ви
Благодатну землю солов'їну
і сади її, і береги.
І не в ваших жилах її ріки,
Не хвилює калиновий цвіт.
Як не так, то чом же ви навіки
Як злидарку її пхаєте у світ?
Не дарма ж вона лиш вас обрала,
Понадіялась, як на своїх синів.
Геть зійдіть з високих п'єдесталів!
Або вийдіть із примарних снів.
Мозком вашим править лиш жадоба,
Власна хтивість, зверхність - скрізь брехня.
Хай до влади прийдуть інші. Щоби
Україні повернуть ім'я.
І щоб в імені були не тільки звуки,
А за кожним звуком тим душа.
І щоб діти наші і онуки
З гордістю дивились в небеса.
Щоб раділи і хвалили Бога
За благословення на життя,
Наша ненька йшла щоб не убога
Впевнено в щасливе майбуття.
травень 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714554
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.01.2017
автор: Світлана Ткаліч