Їх вісім лишилось на тім блокпості
А бій клекотав скаженіло й запекло
Горіла земля, скрізь справжнісіньке пекло
А хмари по небу холодні й густі.
Набої скінчились , поранених сім
І сенсу немає чекать допомогу
Ще трішки і не розірвати облогу
Тоді вже кінець прийде разом усім.
Серьога сказав. –Разом не відійти.
Тікайте чимдуж я прикрити зостанусь
Збирайте набої я ще потримаюсь
Всміхнувся й сказав –прощавайте брати.
А як же ти сам.? – Інтернатівський я.
Настала тяжка і гнітюча хвилина.
Безбатченко я. Так… у полі билина.
За маму мені Україна моя.
Ти гідно беріг її від ворогів
Щоб вільна й соборна була Україна
Тебе вона вірного , рідного сина
Оплакує гірко сльозами дощів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2017
автор: євген уткін