Замріяна спинилася береза,
наче виходила із лісу до села
і на узбіччі зупинилась
там, де дорога пролягла.
Стоїть, хитається із вітром,
коли нема його, то спить,
аж тут і заметіль гуляла,
березу накрила за мить.
Стоїть у водограї гілля,
замерзлому цієї пори,
біля сніжного узбіччя
так простояти до весни.
Тільки війне весняний вітер
у ранкову чи вечірню мить,
розтануть із мережив квіти,
щоб листя в бруньках оживить.
26.01.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714622
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Светлана Борщ