Зоряне небо. Мороз
Ходить хрусткими снігами
Десь путівцем, десь стежками,
Полем, узбіччям, лісами...
Взявсь не на жарт, а всерйоз.
Місячне сяйво розлито,
Тіні сплелися в ажур.
Ніч сіє сніг, мов крізь сито,
В тиші давнішніх зажур.
Затишно й тепло у хаті:
Спогади нитку снують,
Час непомітно мій тнуть
Й сни тихо-тихо зовуть
Змерзлі і ніжно-зірчаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714645
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Радченко