Прокинься!
Зніми свої рожеві окуляри.
Жадають крові тонкі капіляри.
Нікого не цікавлять твої таляри.
Та ти робиш все навпаки.
Думай вже своєю головою.
Досить бути чужим слугою
І міряти світ своєю рукою.
Це дасться тобі взнаки.
Звільнися з дурної роботи.
Забий на дрібні турботи.
Зніми нарешті маску скорботи.
Відчуй себе нарешті людиною.
Кохай! Вбивай! Кради!
Сам знаєш, що клади.
І щось таки знайди,
Щоб не ходити самому з торбиною.
Кричи! Сварись! Живи!
Поїдь на бісові острови.
Та хоч би світ перепливи,
Ти будеш поволі згасати.
Прокинься!
Почни хоч трошки діяти.
Не можна тільки мріяти.
Спочатку треба сіяти,
Бо потім прийдеться збирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714648
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Чудна Пташина