Зорі, дякую за казку

Нічка  темна.  Місяць  світить.
А  повсюди  сніг  лежить.
Небо  чорне.  Зірка  сходить
Й,  наче  діамант,  блистить.
Придивлюсь  до  зір  яскравих,
Там  побачу  Шлях  Чумацький,
Небо  в  зорях  золотавих,
Й  місяць  трішки  чудернацький.
Він    стежинку  прокладає,
Що  веде  в  глибокий  ліс.
Сніг  лапатий  там  кружляє.
Й    зайчик  у  нору  заліз.
Я  іду  по  тій  стежині,
Що  веде  мене  кудись.
Раптом,  де  ж  він  там  візьмись?
Бачу  вогник  вдалині…
Я  потрапила  у  казку
Про  Дванадцять  місяців.
Заховалась  за  берізку
Й  бачу  там  усіх  братів...
Зорі,  дякую  за  ласку,
Що  вказали  шлях  мені.
За  таку  гарну  підказку
Вам  складатиму  пісні.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714807
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2017
автор: Анна Яковчук