Свічка в темряві світить спокійно.
Банально? Дозволь думати вільно!
Дозволь мені про все говорити!
Стіну зневіри словами розбити.
Бо хочу я сісти в човен надії
Вічної правди та світлої мрії.
У мороці більше не хочу блукати,
І серце своє лиш в страху ховати.
Душа не бажає більше втрачати,
Вона так стомилась бігти,тікати.
На думку оточення вічно зважати,
Так мріє справді вільно кохати!
Летить вона стрімко, лине на світло.
Вдихнути щоб глибше чисте повітря.
Свіча її манить, кличе теплом
Надії для неї є білим крилом!
Свічка в темряві світить спокійно.
Банально? Дозволь дихати вільно!
Дозволь мені жити, більше не грати.
Бо досить душу щодень розпинати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714855
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2017
автор: Наталія Мосійчук