© Володимир Присяжнюк
Застиглий вечір шепотом твоїм-
Таким м’яким, зворушеним та чистим-
Будив вогонь, немов травневий грім,
Нанизував думки, мов те намисто.
І все на світі в таїнстві таїн
Твого єства -губилося і меркло.
Й Армагеддон звільнявся від руїн,
Життя перемагало поступ смерті.
І я в бурхливім хаосі бажань
Розгубленість свою ховав несміло…
О, як же то давно було, на жаль…
Але було! Хоч швидко й відгриміло…
28.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2017
автор: Володимир Присяжнюк