Іноді я втомлююсь від гри у гру,
яку сама ж і затіяла.
Можливо потрібно бути слабшою,
легшою або ж порцеляновою.
А то неначе укотре виганяють
із класу з доганою
І точно знаю що це ну зовсім
не те про що мріяла!
А тепер не смій торкатися
до нього навіть думками.
Ти ж уже знаєш чим це усе
знову закінчиться.
Спалахи суму, радості прояв
та погляд іскриться
А потім як завжди маршрутом
що існує роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2017
автор: Ждана