[i]Маленькі люди ходять по Землі,
Маленькі люди ще надіються на Бога,
Що мир буде і не палатиме в вогні
Планета наша сонце - волошкова...
Таку красу гріхом ось так убити,
Без будь - якого жалю нанести удар.
Для чого буде дощик благодатний лити
Із кухні неповторних романтичних хмар ?
Для кого стане вітер пісню завивати
В кульки надії для покращення чи змін
Та весну на цитати розкладати,
Щоби життя калатав велетенський дзвін ?
Отямляться можливо враз поводирі
Від намірів стратегії лихої
І зійде квітка десь на пустирі
Із дула - горловини ядерної зброї...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715088
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2017
автор: Мандрівник