УРОКИ ІСТОРІЇ

Історія  навчає,  як  багато
за  брата  цвіту  нації  лягло.  
Та  як  і  де  узяти  того  ката,
аби  такого  брата  не  було?

Історія  не  бреше,  а  голосить
Полтавою,  з  Батурина  і  Крут,
як  прилучали  нас  великороси
вогнем  і  кров’ю  до  союзних  пут.

Історія  рече,  аби  мовчати,
і  слухатися  голосу  вождів.
Дослухались.  Доносами  на  брата
занапастили  славу  козаків.

Історія  сльозою  камінь  точить
на  тій  путі,  де  залишали  слід
мої  діди,  яких  обдертих,  босих
етапом  гнали  на  Сибірський  хліб.

Училися,  як  порівну  ділити
копалини  і  надра  у  землі.
Усе,  що  нами  найдене  й  відкрите,
присвоїли  злодії  у  кремлі.

Не  новина,  що  фобія  колишня
лякає  нині  щирих  москалів.
Не  дивина.  І  фарисеї  –  ближні,
аби  вточити  крові  у  братів.

Історія  наочно  показала
і  пряники  ідей,  і  батоги,
і  як  за  шкіру  заливали  сала
«передові»  сусіди-вороги.

Історія  яріє  в  казематі,
де  почиває  наша  булава.
Подейкують,  що  ми  були  багаті?
Не  пам’ятає  «оного»  Москва.

Існує  байка,  –  ми  такі  похожі
у  лоні  однієї  з  матерів,
але  –  голодували  люди  Божі,
а  нелюди  душили  «куркулів».

І  наша  дружба  –  це  одвічне  путо,
в  якому  більший  меншого  карав.
А  нині  Каїн  забуває  Крути,
де  Авеля  на  вила  підіймав.

Та  –  буде  суд!  І  Боже  слово  віще
у  іншу  віру  ще  наверне  нас,
аби  усе,  що  діяли  раніше,
не  повторити,  як  трагічний  фарс.

Ми  поділили  золоту  руїну
і  розвелись  у  небі  на  віки.
Історія
                           робила
                                                             помилки.

Та  хай  ім’я  дівоче  –  Україна
леліє  доля,  як  матуся  сина.
Помиряться
                                     ачей
                                                       зведенюки?

.................................................
Надія  є,  що  мрія  все  поборе,
і  каркає  історія  стара,
що  сестрами
                                   єднатися
                                                                       пора...

Які  ще  не  освоєні  простори!
Роздайся,  Севастополь-Чорне  море,
на  крейсері
                                     з  ракетою  –
                                                                     сестра.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715201
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.01.2017
автор: I.Teрен