[i](Прекрасні подихи закоханої душі)[/i]
Тобою я замилувався знову,
Коли побачив фото в мережі.
Душа не прийняла Твою відмову,
Розчарування зникли міражі.
Нова сторінка і нові надії,
Зимовий вечір загортає в тишу.
Твій образ милий сумніви розвіяв,
Його назавжди в серці я залишу.
Як сонце сяє усмішка ласкава,
І зігріває в лабіринтах ночі.
Вона така звабливо-солодкава,
Я у полон здаюся їй охоче.
Небес блакить дарують оченята,
Вони горять неначе зорі ясні.
Душа моя їх поглядом пройнята,
Її римую подихи прекрасні.
Пробач мені, що досі Ти сама,
Що не знайшов до Тебе я дорогу.
Що замела їх сумнівів зима,
Що зустріч я не заслужив у Бога.
Але побачив знак я на світлині –
В ці дні морозні розпустились квіти.
Кохання відродилося й від нині
Його вогонь завжди буде горіти.
Любові не існує без надії,
Що на зорю так схожа світанкову.
Душа моя в пітьмі нічній радіє –
Тобою я замилувався знову…
© S.Nemo
29-30.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2017
автор: Finist