Немає ніде пуття

І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
На  сході  кипить  війна.
Війна  –  на  два  фронти:  пани  ж  каруселять
Й  з  Москвією  вона.
Війна  ця  жорстока  і  антинародна,
І  назва  її  -  АТО.
Не  просто  там  зайди  –  російські  солдати,
Котрих  підкида  Ростов.

Важка  ситуація:    суд  –  без  люстрації,
Вирок  –  із  рукава.
Це  ж  де  таке  бачено:  сепар  –  пробачений…
Судила  ж  бо  не  Москва!..
І  кров  закипає  від  несправедливості:
Скільки  ж  дітей  лягло!
Немає  від  кого  чекати  нам  милості…
В  траурі  місто  й  село…

Високу  ціну  людьми  нашими  сплачено:
Не  сотні  вже  –  тисячі…
Чи  ж  може  таке  бути  владі  пробачено  –
У  бізнесі  всі  й  рвачі!
Укотре  земля  наша  кров’ю  стікає…
О  небо,  ти  ж  свідком  є,
Ти  бачиш,  кого  навіть  кров  не  лякає  –
Багатство  ростять  своє.

Їх  душам,  іржавим,  потрібна  держава,
Аби  її  грабувать.
Це  ж  скільки  роботи  –  війна  на  два  боки  –
То  першим  кого  вбивать???
І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
Собаче  в  людей  життя…
Ховають  синів  і  міста,  наші,  й  села,
Й  немає  ніде  пуття!..
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715298
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 30.01.2017
автор: Ганна Верес