Світло:
заламуєш руки,
кричиш,
очі випалюють прожектори.
Ти не їж, ти не спиш,
ти показуєш муки,
ти даєш їх комусь і кажеш: бери.
А в житті у тебе все насправді
непогано:
на столі стоїть чашка кави,
спокійно починається ранок,
але у тебе має бути гарна
уява,
бо ввечері - ти вже не ти.
Ти стоїш
і демонструєш те, що не виклав в листи
справжнім людям.
А ти сам не справжній.
Ти ночами не спиш,
щоб несправжнім цим стати.
І дійсно, і наживо,
сильно
страждати,
вільно
кричати,
до сліз довести глядача,
і поки горить електрична свіча -
дій.
Доведи до оргазму своє творче
звершення.
Оплески.
Занавіс.
Полегшення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715350
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2017
автор: Попіл Фенікса