Намалюю я тобі багряну осінь,
В ній червоні яблука в саду,
А синім буде неба просінь,
Його частину я в долонях принесу.
Обпало вже додолу жовте листя,
Дерева стали голі і сумні.
Здається,що зима уже так близько
І сад вже мовчки спить у тишині.
Отак блукаючи самотніми стежками,
Шукаю я натхнення десь своє.
А пам'ятаєш, як ми були тут малюками?
Пройшло дитинство у саду моє.
І згадуючи пору оту давню,
Малюю зорі в мареві ночей.
А може раптом казку я напишу ,
Для нас, дорослих,але ще дітей.
Я розмалюю барвами життя своє,
Похмурі з нього заберу тони.
І на картині нас буде лиш троє:
Тільки осінь,я і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715393
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2017
автор: маленька незалежність.