Хай мисль й на мить не засинає, –
так голова трудитись має.
Мізки хай повняться думками
не лише вдень, а і ночами.
Лиш думка рухає Людину,
її політ є безупину,
її високість – незбагненна,
а сила мислі є вогненна.
Але куди думки приводять,
ті, що, як дріжді, в мізках бродять?:
до сили, зброї і до воєн,
терактів, вбивств, масових боєнь.
То що за мислі це такії ?
І чому люди – лиходії ?
Бо спершу – нищать все думками,
а після цього вже – руками.
І що тоді лишиться всюди,
де ніби мислили ще люди?:
Руїни, попіл та пустелі, –
вже обездумлені оселі ...?...
31 січня 2017 р. м. Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715468
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Зореслав Благомирів