Я зненавидів Вас, панянка,
за Вашу хитрість і зневагу!
Не зможеш вгамувати спрагу,
коли біда тут, біля ганку.
Ви щось таке собі гадали
про вашї чари і про вроду.
Не матимеш зі мною згоду,
коли користь собі шукали.
А маю я таке за втіху:
гасити гнів і мир шукати.
Я ніби бачу чорні грати
і охоронця кислу пику.
Прощай, панянка! Дивна справа
казати: "Геть", коли кохають.
Авжеж мене так зневажають!
Не матимеш такого права!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2017
автор: Максименко Л.