Лишаю дотики на тілі змученого світу,
відбитки днів лежать
на білім полотні…
Тебе так хочеться закутати у літо,
й розчинитись поцілунком на твоїх
губах,
і посмішкою стати юно – тихою,
в твоїх очах
весну
не втратити незвідану…
Життя моє мовчало змушуючи стрибати
на дно,
що крейдою по контурах відмічене…
Та крізь роки сміливий голос твій ішов
і мчались рухи,
погляди з думками…
Я вклоняюся життю,
яке тебе знайшло…
Себе ніколи не пробачу,
якщо в житті моїм тебе не стане…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2017
автор: Матвійчук