Ранок розплющив очі блакитні,
З сестрою-зорею вітатись хотів,
Та не вдається ніяк їм зустрітись,
Як він прокидається - нема її.
Коли світанок тихенько крадеться,
Згасає на небі ясна зоря.
Бо споконвіку уже так ведеться -
Усьому в природі своя є пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715638
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський