«Не рахував би скупо гривень,
А все віддав, що приберіг,
Щоб знову втомлено-щасливим
Згубитись в теплих нетрях ніг.
Але скупіші на візити
Жінки знедавна в сни мої, -
Ходу життя не зупинити,
Час, наче гори, не стоїть…»
Віктор Кучерук. «Ходу життя не зупинити».
cайт majsterni. com
Звели з ума жіночі ноги.
Блудив я довго «в нетрях ніг»
І напролом шукав дороги,
Немов у джунглях носоріг.
В тих нетрях – дуже темно й сиро.
Куди іти – не знав сам біс.
Було мені орієнтиром –
З якого боку мох поріс…
Пройшли літа мої активні.
Я – вже колишній «внетрілаз».
Безсилі долари і гривні:
Бо не стоїть - не тільки час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715757
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 01.02.2017
автор: Микола Базів