Темрява врешті лякає лиш там,
Де створюють люди власні кошмари,
Колише темрява світле дитя,
У нескінченності оберігає.
Згорнувшись у ній тихесенько сплять,
Прото-ідеї, нові словоформи,
Темрява, наче в чеканні театр,
В якому прем`єра - твоя неповторність.
Темряві личать коралі свічок,
Легкі аромати, вона романтична:
Легенька вуаль для глибинних думок,
Сукня у тон до плаща таємниці.
В добу швидкостей, неспокою, реклам,
Хтось гамірні обирає розваги,
Іншим, крім німбів електроламп,
Темряви треба для рівноваги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Віталій Стецула