Війни не вічні, хлопчику, війни завжди скінченні. Тільки моя затягнулась — то не твоя вина. Тільки мені патрони міцно стискати в жмені, тільки мені палити сотні надій до дна. Тільки мені вдихати з димом спориш і м'яту, м'яти пахучі стебла в пальцях тремтячих знов...
Хлопчику, ти не слухай — воску візьми чи вати, знаєш, війни не варта щира твоя любов. Хлопчику, ти не слухай, я ж бо Сирена в скелі, спів мій несе погибель, світ мій — вода і сіль. Через таких зникали в недрах морів артілі, хижі морські фрегати раптом втрачали ціль. Йди собі геть, не треба жалощів чи турботи, біди мої без сліду змиє морська вода. Знаєш, у цьому світі стане тобі роботи: нищити і творити, в небо, а чи до дна...
Війни завжди минають, війни зовсі́м не вічні. Тільки у них у всіх є програшна сторона.
Я закриваю очі. Я обриваю вірша.
Хлопчику, йди додому. Це не твоя війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715781
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Marika