Куди не глянь, виття, зітхання, сльози,
загиблі, ранені, снаряди, пекло, біль…
Десятки фото проросійської загрози,
та потім раптом в голову б‘є хміль:
Відбили, захопили, розтрощили,
знівечили, позбавили життя!..
Сидиш отак і думаєш насилу –
коли ж в писак отих настане каяття.
Бо навіть у вогні й страшеннім горі,
коли народ простий веде війну,
ті лицемірять, брешуть й бруду гори
жбурляють в ту чи іншу сторону.
Менжують на крові, усе гадають,
як лайків більше в сіті зачерпнуть.
Вони ума і совісті не мають
чи саме в тому їх тваринна суть?..
Підкріплення прийшло, яке конкретно,
планується заміна тих на сих...
Закрита інформація предметно
гуляє інтернетом. Сміх і гріх!
Ой, завтра в наступ, вже готуємо чоботи,
штурмуєм те і там, бо це нам до снаги!..
Не розумію – пишуть все те ідіоти
чи замасковані, підступні вороги?!
01.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020106146
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715830
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Олександр Мачула