Зупини смуток мій, що розлігся на грудях,
як ноша,
Він обпалює серце,
а серце – на правду горить.
Бо від кожної втрати душа
не на грам стає тонша!..
Від найменшого болю
мене вбережи
хоч на мить.
Всі сегменти душі доброту твою
з радістю приймуть.
Зупини смуток мій,
це усе, що потрібно мені!..
Я віддячу, повір,
прихилюсь на плече у обійми,
Ти відчуєш усе,
що раптово
до мене приніс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: Олеся Шевчук