Почути тишу – в ній як пада сніг,
Прислухатись про що шепочуть зорі.
І мить спинити – кинути до ніг,
Схилитись перед вічністю в покорі.
Відчути тишу – хай душа щемить,
І первородне в серці озоветься.
Збагнути серцем в сокровенну мить,
Що ще не жив… і щось душі торкнеться.
І ти б віддав за мить оцю усе,
Щоби продовжить… В грудях калатає.
І молишся: вгамуй його, душе,
Бо в тиші цій – найперший крок до раю.
До цього ти лиш мучивсь і болів,
До миті тої ти життя не бачив,
Бо в тиші тій почув мільярди слів,
Безсмертям серце сколихнув гаряче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715921
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Олена Жежук