В далеких мандрах світом самоти
Що ти шукаєш досі,подорожній?
І,нині, на шляху своїм тривожнім
Кого так вперто прагнеш віднайти?
Позаду вже півсвіту,півжиття...
Чиїсь злилися долі та обличчя...
Хто і куди тебе так тужно кличе
Піти без сумніву,піти без вороття?
Де Вирій твій, куди летить душа
Зігрітися,чи перезимувати,
Напитись сил, щоб далі мандрувати,
Отримавши від Долі відкоша..?
Мовчиш,мов Час... Вуста німі твої.
І тільки небо таємничо сяє.
Бо ж ,окрім тебе,тільки Вишній знає,
Де ждуть тебе омріяні краї...
Усі ми - подорожні в цьому світі.
І лабіринт шляхів - не осягнуть.
Життя - це мандри... То єдина суть,
В якому б не з'явились ми столітті..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715937
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Вадим Димофф