Прийде пора і зійдуть всі сніги,
Чарівне сонечко освітить нам будинки.
Травою й квітами покриються луги,
І з серця зникне смуток, мов крижинки.
До лісу буде здійснено походи,
Біленькі квіти будуть всі шукати.
Земля ридатиме потоками води,
Підсніжник буде сльози утирати.
Стоїть сосна і думає, гадає,
Як зберегти від смерті цю красу.
Їй боляче дивитись як страждає
Земля, втираючи свою гірку сльозу.
Зійшли сніги. Не видно ні сніжинки.
Гуляє вітер вільний жартівник,
А на дворі, виймаючи з хустинки,
Мале дівча додолу кидає підсніжник.
Та він іще не мертвий. Він – живий,
До сонечка протягує долоні.
Він ще прекрасний, ніжний, чарівний.
Він тепер вільний, хоч і вмер в полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715943
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Анна Яковчук