Вітри знавіснілі
Сунуть нам негоду:
Північне засилля
Військового роду.
Ми, прості душею,
Мали їх за друзів.
Вони мурашнею,
Як у мир колючки.
Що ви тут забули?
Дома не сидиться?
І звернуті скули
Маєм в пограниччі.
Марили, здамося?
А ось вам з тьох пальців!
І в траві не роси,
А кроваві глянці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: seroglazka