Ні тут - ні там.
Застуда в гострій формі
душі моєї -
нащо ж босоного
снігами долі
ходиш в зиму люту,
чому ж в теплі спокійно не сидиться,
кошам маленьким затишно згорнувшись.
Імунітет
до вірусу печалі
(в повітрі горя більше ніж азоту)
жорстокість світу
ще не спромоглася -
хоча життя так любить цю вакцину,
підняти аж до позначки "байдужість".
Ні там - ні тут.
Спинилась нерухомо
ріка життєва.
Вирваний злим вітром
Кульбаби зонтик
в вільному падінні
між двох світів
безхатченком самотнім
усе блукає,
прагнучи покою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716031
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Серафима Пант