Карай мене, Боже! Карай...
Давно заслужив тої кари.
Те щастя, яким тільки й марив,-
Комусь у долоні віддай!
«Статтями» своїми – карай!
Без кари Твоєї – ніколи б
Не зміг перейти я те поле,
В якому,- і Пекло, і Рай!
Карай... Все сприйму я. Амінь!..
Між Злом і Добром – стану тином!..
Від мене – лишилася тінь...
То ж, Сонце – ще світить? Аж, - дивно!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: Андрій Бабич