Вам не здається, що в вечірню пору,
Коли у сутінках сповзає раптом ніч,
Вкриваючи собою все довкола,
В той час, що ледь запалює зірки,
Ще не сховавши збагрянілий обрій,
На нас вдивляються невимовно сумні
Й такі пронизливо зажуренії очі,
У них турбота і нестримний біль
За безпорадних й немічних дітей,
За нас усіх, що не змогли створити
Держави гідної у своїх рубежах,
Де землю розриває досі вибух
І чується в молитві жінки плач,
За чоловіком та загиблим сином…
Крізь темінь неба й спалахи боїв,
Цей погляд сповнений надії і тривоги,
Шукає тих, хто би нарешті зміг
Здобути щастя власного народу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716160
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ