Та як же її можна не любити?
Країну, що навіки у душі,
Той ранок, щедро росами сповитий...
До ніг схиляють вії спориші.
Вона моя - і Крим, і ті ж Карпати,
І Чорне море й ве[*s*]личний Дніпро.
Її любити вчили батько й мати
І сіяти в полях лише добро!
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716313
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2017
автор: Катерина Дмитрецька