У ті прекрасні дні осінні
Верба стояла в павутинні.
Вітер віти їй сплітав у косу,
Здмухуючи подихом вранішню росу.
Давно до неї він так літає,
Доброго ранку постійно бажає.
Усе, що бачив їй розповідає,
А вона стоїть, ніби його не знає.
Поряд берізка сумно зітхає –
Вона ще змалку його кохає.
Для нього віти свої розпускає,
А він вербичці волосся сплітає.
Берізку дощик ніжно цілує,
Любов чарівну свою дарує,
А вона за вітром своїм плаче,
Їй не до тебе дощику-юначе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2017
автор: Анна Яковчук