Сьогодні хочу просто поговорити. Щиро і відкрито. Без віршів, прози та всякої іншої ахінеї (або херні), яка мене стимулювала, а нині тривожить і не дає спокою.
Чесно, я не зовсім люблю бачити, як люди, яких я трохи знаю, добиваються всього і зразу на моїх очах. Це мене кидає в ступор. Я розумію, що вони чогось добиваються - і їм це добре.
Але недобре мені. Бо я прагну досягти цілей, а в той момент інші ними вже хизуються, навіть цього не роблячи. Мене часто заклинює. Я через це і пробував видалятись із сайту, і писав, що більше не писатиму, і навіть висловлювався про жахливі думки: покінчити із собою. Бо був у постійному ступорі. Завжди стою на перехрестях. Маю дуже меланхолічний характер і нестійку, сука, психіку.
Саме через неї і свою надлишкову скромність я не маю багато друзів, сам в собі розчаровуюсь, не можу ні з ким налагодити спільну мову (чого тільки варті кілька моїх сварок з авторами сайту).
А через нестійку психіку я готовий в деякі моменти, скажу чесно, роздерти автора zang - він же ganzer, grower і baidarama. Так, його поради мені іноді допомагали, але я не люблю "холодну", мать його, критику. Бо мене таке, блять, виносить. Але я терплю. Хоч зараз терплячки майже нема.
І це одна з моїх важливих проблем. Незважаючи на те, я жодного разу не ходив до психолога, хоча мене питались кілька раз. І все це починалось з моїх віршів на дуже похмуру тематику, після чого питались, чи в мене все добре. А я їм казав, що так. Хоч часто це була брехня. Чесно, я не дивуюсь, що в молодих початківців таке часто буває. Та я усвідомлюю, наскільки поезія мене вбиває. Але при цьому я не можу від неї позбутись. Вона мені так приїлась, що змушує мене страждати. Люди колись просили мене, щоб я писав, бо їм подобалось. Тепер я таких майже не маю, а якщо й маю, то зовсім трохи - і це мене не надихає на подальшу працю.
Та все ж я собі відкриваю нову істину: пофіг, яка в тебе аудиторія; просто продовжуй займатись своєю справою.
Але все ж і люди відіграють вагому роль. І їхній вплив теж буває негативним, як от з вищезгаданих історій з правописними виправленнями одного автора. Тому я всіляко тепер пробую себе обмежити від народу: справжнього чи віртуального. Тільки я і моя згасаюча фантазія.
Коротше, вибалакався. Думаю, з новим світоглядом я все ж стану тим, ким був перед вами майже рік тому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2017
автор: Systematic Age