стала епоха минає
допоки ми рухаємось
в невідомому напрямку
поглинаючи добре
й випромінюючи зле
огидне
бридке
ми начіпляли на себе вовну овець
а під ними ховаються шрами вовка
підбитого
молодого
і навіть трохи лякливого
якими вони не були ніколи
навіть коли смоктали молоко матері
на берегах Тибру чи Серету
05.02.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716350
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 05.02.2017
автор: Roman Mironchuk