Як чужаки командують парадом,
у армії немає майбуття.
Як слідуєш весь час чужим порадам,
то так і проживеш чужим життям…
Якщо країна наша для народу,
чому ж по вуха весь він у багні?
Чи не тому, що за стерном заброди,
які народ вбивають на війні?!
У пеклі тім життя кладуть найкращі,
біда торкнулась міста і села.
Тим часом знову в непролазні хащі
варягів банда Неньку завела.
Брехнею пригощає нас Сусанін,
та все бідніші села і міста.
Загрузли у грязі державні сани,
все глибшають московські болота.
То сніг, то дощ, а то морози вдарять,
а зверху лупить московитський „град“.
Брехло на горі тім прибутки „варить“
і не наїсться все ніяк той гад!
Одне лиш словоблудство й обіцянки,
та правди й грама в них давно нема!..
Скінчився мавпи рік, б‘ють знову склянки.
Чи ж скоро вже закінчиться зима?!.
04.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020403111
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716356
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: Олександр Мачула