Вже зроблені справи найважливіші,
Вже зварений борщ, і заснула малеча-
Та жінка сідає писати вірші,
Зганяючи втому, що сіла на плечі.
І світить крізь шибку надщерблений місяць,
Як доля її, як родинне гніздо…
І хоче вона, щоб все стало на місце!
Та Після давно перекреслило До…
Сама...Ну і що ж, це уже несуттєво,
Бо щастя подружнє і так не розквітло…
Та жінка у віршах долає темряву,
У римах її розливається світло.
І пише вона про кохання пречисте,
Де щирість панує, відвертість і згода.
І відчай спадає зажуреним листям,
І з серця тікає життєва негода.
І все для дітей, бо вона ж - берегиня.,
Рядки поетичні читатимуть інші..
А , може, це справжня земна богиня-
Та жінка, що пише ночами вірші?!!
© Володимир Присяжнюк
06.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2017
автор: Володимир Присяжнюк