Ти саме той - відкритий та глибокий.
Безмежний, наче Тихий океан.
В руках тепло та сила, ніжний спокій.
В очах твоіх вогонь палає доки
гнучкий мій обіймаєш вміло стан.
Скоріше б вже в безодню океану
пірнути з головою, та й на дно!
Залікувати цим душевну рану,
та й далі завести себе в оману,
що буде все прекрасно, все одно.
Бурхливі хвилі одна за одною
торкаються оголених плечей.
А потім накривають з головою.
Я, як ніколи, є сама собою,
згораючи в вогні твоіх очей.
Бракує кисню, ніби під водою.
І серце ладне вирватись з грудей.
Вся сила океану наді мною...
В тобі... В мені... Безсилі від двобою
ми двоє найщасливіших людей...
***
На грішну землю нам обом вже час.
Вщухає шторм...Останній поцілунок...
Цей океан знов буде не для нас.
Сплетем до купи пару звичних фраз,
соромлячись просить про порятунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716521
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: Юлія Сніжна