Розсипавсь іній по вітках...
Ой гарно ж як, і ніжно так!
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима цвіте в серцях!
Ми чуємо... стогне Земля.
Вона ж усіх нас підняла!
А тут же затишно усім.
Вона й город, і сад, і дім!
Людина в світі є Творець.
Божої праці є Вінець!
За все в отвіті є вона.
Чому ж? Чому стогне Земля?!
І гірко плачуть матері...
Зима в душі... і надворі.
Яке ж то лихо, який жах,
Коли зима люта в серцях!
У Бога хоч і сніжно,
та весело... і ніжно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716576
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Надія Башинська