Я знаю, ти міг би …
спалити мене без вагання
боїшся і хочеш...
о... той погляд неситих очей
простити не можеш
моє зазіхання
на забуття
твоїх одиноких ночей
та я все ж прийду
у звабливій личині
і відблиски вогнищ
принесу в нескорених очах -
з тих давніх часів
живуть і понині
я - первозданна жага,
а ти – первісний страх
та разом несем
ту одвічну спокуту
я – відьма, чаклунка,
провидиця темних богів…
ти - в рясі, тіарі…
хранитель статуту –
супутник вигнання чи смерті
останніх моїх берегів...
не можеш прийняти,
що я від плода пригубила!
без [i]мене [/i]– в невіданні
досі б блаженно бродив
в[i] мені [/i]проростає
наш потяг до знання та сила
я – частка твоя,
що б зі [i]мною [/i]ти не робив!
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716619
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Zinthenko Olena