Як завжди́, стурбована глибо́ко,
Коли ми, вмираємо від ран.
Чи не бачиш ти, стара Європо,
Як руйнує світ, московський Хан
І коли вогнем гармати дишуть,
На далеких підступах, в дозорах.
Наші там сини, легенди пишуть.
Кіборги нові́ і но́ві "Zoro" *
Як колись, ординців чорна лава,
На кордонах підняті до зброї.
На крові написана їх "слава".
На смертях звеличені "герої".
Ждуть, коли шаман їм в бубон бахне,
Чи московський Хан махне рукою.
Руссю там не пахло і не пахне.
Дикою від них, несе ордою.
Тож почуй "стурбована глибо́ко".
Не ведись на хитрощів гостинці.
То до тебе стукають, Європо,
У степу донецькому - ординці !..
5.02.2017р.
* "Zoro" - латино-американський міфічний герой одноіменного
художнього кінофільму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716630
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: миротворець