А ми і досі між Землею й Небом!

Жорстокі  війни,  злі  голодомори,
Тебе  косили  в  корінь,  як  траву.
Дві  тищі  років  і  все  ті  ж  актори,
Вже  їх  онуків    хаваєм  халву.

Та  нас  зламати  все  -  таки  не  можна,  
Моя  Украйна,  як  той  Фенікс  –  птах.
Бо  Русь  моя,  вона  ж  непереможна,
Її…    в  Даждьбога  сила  …  у  зірках!

Моя  Вкраїно  серденько,  небого,
Як    край  дороги  бите  чаєня.
Чому  ж  ти  доле  так  живеш  убого,
Чому  ж  так  довго  честь  твоя  куня.

Сурма  над  Києм  грізно  засурмила,
Як  вирвались  з  пазурів  голуби….
Оце  вкраїнці  нас  вона  будила,
Невже  сини  не  чули  ви  труби?

Змагти  не  може  нас  ніяка  сила,
Перемогти  не  зможуть  нас  кати.
Матуся  -  Леля  в  лоні    нас  носила,
Щоб  не  згубили  ми  свої  сліди.

Упали  Орди  там…  за  нашим  степом,
Знайшли  собаки  смерть  свою  в  лісах.
А  ми  і  досі  між  Землею  й  Небом,
Бо  вічні  є…  -  ми  Прометеї  у  віках!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2017
автор: Дідо Миколай