Туман… Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
Ховає заметіль дніпрові береги,
існуємо лише десятки років…
Туман… Туман – холодне молоко,
що очі пеленою застеляє,
розлився у ногах немовби силікон –
ступити кроку сил уже немає…
Туман… Туман, сховалися зірки
в тумані, ми свого забули Бога.
Туман старих ідей дається узнаки,
в майбутнє затуманилась дорога…
Туман… Туман – завіса сивини
для тих, хто не торкав і стан дівочий,
а їх десятки літ лакузи сатани
до вічності ведуть, закривши очі…
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020606685
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2017
автор: Олександр Мачула