У верболозі стежки не знайду
Тут віхола, втомившись, задрімала
Зима спинившись в санях на льоду,
Зі срібних відер коней напувала.
А коні білі гривами трясли
І пирхали, розбризкуючи воду.
На хомутах бурульки наросли,
Та коні не зважали на погоду.
Нарешті напились донесхочу
І рушили, минули луговину…
А я, мов заворожена, шепчу:
О казко, зупинись хоч на хвилину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2017
автор: Галина Будянська