Помираємо, лежачи на асфальті,
І ніхто не спитає чому.
Біль забиває у серце пенальті,
Множить чорну чуму.
Скільки відчаю на дорозі
Поруч з нами, як сніг.
Я пишу про нього у прозі,
Відчай липне до наших ніг.
В світлофорах мигають зради,
Зупиняють нашу ходу.
Магістралі і автостради
Прокладають дорогу-біду.
Ми вмираємо на асфальті,
В місті чорних, бездомних людей.
І диявол нам грає на альті
Дивну музику наших смертей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2017
автор: Сокол Катя