Невже потрібно йти було століття,
Щоб знов зустріть невігластво в путі:
Ті ж руки Раші, у крові по лікті,
Що спрямувала нам війни потік.
Ми ж кращими платили їй за волю,
А та тікала кожен раз від нас,
Й сьогодні у нерівному двобої
Кладем життя за неї і Донбас.
Обділені і досі в нас любов’ю
І мова наша, і пісні, що ввись.
Нам послані вони Великим Богом.
А як з героями своїми повелись?
Сьогодні знов диктують* нам умови,
Кого із них у безвість віднести.
А мо’ це сатанинська діє змова,
То як без Правди маємо зрости?!
І пісня наша, й мова, і герої –
То нації надійні складові,
Тому ж і хочуть знищить, перекроїть
І Раша, й ті, хто є при булаві.
Єднаймось, люде! Наша це країна!
УПА й Бандера гинули за нас!
Ми довго й так стояли на колінах.
Прийшов для цього історичний час!
Так, непроста нам випала дорога
Й через війну судилося пройти,
Мізерну маючи від світу допомогу,
Воюючи на два важких фронти,
Але до світла зведемо мости!
7.02.2017.
* Заява з боку Польщі в особі Ярослава Качиньського: «Україна має прийти в Європу без Бандери».
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716970
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Ганна Верес